ҐРУНТ

грунт, почва - ground, soil and rock - *Boden, Grund, Erdmasse - багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих (тверді мінерали, лід і органомінеральні структури), рідких (водні розчини), газоподібних (повітря, гази) і біологічних або живих (макро- і мікроорганізми) компонентів. В інженерній геології — гірська порода, а також відходи виробничої діяльності, що їх використовують як основу, середовище або матеріал для зведення будівель та інженерних споруд. Виділяють 2 класи Ґ.: скельні і дисперсні. С к е л ь н і Ґ. розділяють на групи: магматичні (ефузивні та інтрузивні), метаморфічні, осадово-зцементовані та штучні. Серед осадово-зцементованих Ґ. виділяють підгрупу хемогенних і органогенних Ґ. (кременисті, карбонатні, сульфатні і галоїдні) та підгрупу уламкових зцементованих Ґ. (крупноуламкові, піщані, пилуваті і глинисті). Клас д и с п е р с н и х Ґ. включає осадові незцементовані і штучні Ґ. Перші поділяють на незв'язні і зв'язні Ґ. Штучні Ґ. класифікують за способом перетворення породи в скельний ґрунт, що визначається в осн. особливостями вихідних порід. Ця група включає штучно змінені, ущільнені, культурні шари, насипні і намивні Ґ. Окремий клас порід - м е р з л і ґ р у н т и . Крім загальної класифікації Ґ., є ряд спеціальних класифікацій на основі складу, будови, стану або окр. властивостей Ґ., регіональні та галузеві класифікації. Серед найважливіших властивостей Ґ. виділяють фізичні (густина, щільність, теплопровідність, електропровідність, магнітні властивості, діелектрич. проникність і інш.), фіз.-хім. (розчинність, адсорбц. і короз. властивості, здатність набухати (набрякливість), клейкість, пластичність та механічні властивості (пружність, загальна деформівність, стисливість, міцність на одноосьове стиснення, на розрив, опір зсуву, реологічні властивості).

Гірничий енциклопедичний словник 

ҐРУНТОВІ ВОДИ →← ҐРОСУЛЯР

T: 0.098114645 M: 3 D: 3